За будь-яких клінічних умов з беззубою щелепи слід знімати лише функціональний відбиток індивідуальною ложкою.
Індивідуальні ложки можуть бути виготовлені з:
1) металу (сталі, алюмінію) методом штампування;
2) пластмаси:
а) базисної (фтораксу, етакрилу, ярокрілу) методом полімеризації;
б) швидкотвердіючою (редонту, протакрилу) методом вільного формування;
в) стандартних пластмасових пластин АКР-П;
г) світлозатверджувальної пластмаси;
3) геліоотверждаемых матеріалів з полімеризацією в спеціальних камерах або з використанням геліолампи;
4) термопластичних зліпочних мас (Стенс);
5) воску.
Індивідуальні ложки виготовляють лабораторним шляхом або безпосередньо при хворому.
Індивідуальна ложка
Виготовлення індивідуальної ложки із пластмаси лабораторним шляхом.
У цьому випадку стандартною ложкою знімають анатомічний зліпок та по ньому відливають гіпсову модель. На моделі зубної техніки наносить межі майбутньої індивідуальної ложки.
На верхній щелепі межа ложки проходить з вестибулярної сторони по перехідній складці, не доходячи до глибокої точки її склепіння на 1-2 мм. З дистального боку вона перекриває верхньощелепні горби і проходить по лінії «А» позаду піднебінних ямок на 1-2 мм.
На нижній щелепі межа ложки проходить з боку по перехідній складці, не доходячи на 1-2 мм до найглибшої точки її склепіння, обминаючи при цьому тяжі і вуздечку губи. У ретромолярной області вона знаходиться позаду слизового горбка, перекриваючи його на 1-2 мм.
З язичної сторони межа ложки перекриває ділянку, що відповідає ретроальвеолярній області (безм’язовому трикутнику), не доходячи до найглибшого місця під’язикового простору на 1-2 мм і огинаючи вуздечку мови.
З вищесказаного видно, що і верхньої, і нижньої щелепи межа індивідуальної ложки проходить на 2-3 мм менше меж протеза. Це роблять для того, щоб залишилося місце для сліпочного матеріалу. Витісненим сліпучим матеріалом формують краї відбитка. І, навпаки, дистальні межі ложки повинні бути більшими за межі протеза для того, щоб анатомічні утворення, що є орієнтирами дистального краю протеза, добре віддрукувалися при знятті відбитка.
Після нанесення меж зубний технік покриває модель ізоляційним лаком «Ізокол» і приступає до виготовлення індивідуальної ложки із швидкотвердіючої або базисної пластмаси.
Для виготовлення індивідуальної ложки з швидкотвердіючої пластмаси замішують потрібну кількість матеріалу до тестоподібної стадії і роблять з нього платівку формою верхньої або нижньої щелепи, яку обтискують на моделі по окреслених кордонах. Потім із невеликих шматочків пластмасового «тесту» роблять ручку перпендикулярно поверхні ложки, а не з нахилом уперед. Таке положення ручки не заважатиме оформленню країв відбитка. Якщо на нижній щелепі альвеолярна частина значно атрофована і ложка вийшла вузькою, то ручку виготовляють більшої ширини, майже до премолярів: за такої ручки пальці лікаря не деформуватимуть краю відбитка, коли утримуватимуть його на щелепі
Після затвердіння пластмаси (10-15 хв) ложку знімають з моделі та обробляють фрезами та карборундовими головками (індивідуальну ложку не полірують), стежачи за тим, щоб краї ложки відповідали кордонам, зазначеним на моделі. Товщина краю ложки має бути не менше 1,5 мм, т.к. при тоншому краї важко отримати об’ємність краю відбитка.
Індивідуальну ложку можна виготовити з базової пластмаси шляхом полімеризації. Для цього розігріту пластинку воску щільно стискають за моделлю, надаючи їй форму зліпочної ложки, надлишки воску зрізають шпателем по зазначених кордонах. Воскову форму ложку гіпсують у кювету зворотним способом і замінюють на віск пластмасою.
При виготовленні ложки з пластмаси АКР-П стандартні платівки розм’якшують у гарячій воді та обжимають за моделлю. Надлишки зрізують ножицями після розм’якшення відповідної ділянки. Ручку виготовляють із обрізків матеріалу та приклеюють до ложки гарячим шпателем (пластмаса від тепла розплавляється та зварюється).
Індивідуальні ложки із пластмаси відносяться до жорстких ложок. Вони можуть бути використані, як і ложки з термопластичних мас, для зняття компресійних зліпків.
