Етапи обробки і виробництва штампованої коронки:
- процес препарування зуба або декількох зубів;
- виготовлення зліпка;
- виробництво моделі зуба або зубного ряду з гіпсу;
- виявлення центру в співвідношенні щелепи (така процедура проходить в клініці);
- закріплення моделі зуба в окклюдаторе;
- проектування коронки зуба (зубів);
- виготовлення з гіпсових форм штампа;
- виготовлення штампа з легкосплавних металів;
- підготовка гільз;
- штампування коронки
- перевірка виробленої коронки;
- шліфування й полірування.
Штампована металева коронка
Після видалення пошкодженого зуба, роблять відбитки, а також гіпсові зліпки-моделі обох щелеп. Після цього частини моделі коронки з’єднують за допомогою центральної оклюзії і фіксують гіпсом в оклюдатор або артикулятор. Такі моделі використовуються при моделюванні коронки.
У чому полягає моделювання коронки?
Це процес відтворення форми коронки з зовнішньої і внутрішньої сторони. Створення рельєфній поверхні коронки дуже важливо. Воно відіграє основну роль в забезпеченні правильних і плавних, а головне безболісних рухів щелеп.
Існує ряд особливостей, які необхідно враховувати при моделюванні оклюзійної поверхні зубів і коронки. Це фактори, від яких залежить рельєф оклюзивною частини зубів, це
- становище головок на нижній щелепі, їх потрапляння на суглобові ямки в положеннях з центральної оклюзії, – будову і функції СНЩС,
- характерні зміщення нижньої чи верхньої щелепи від різцевого шляху.
Правильне створення оклюзивною поверхні залежить від наступних моментів:
точне визначення центру оклюзії,
точне встановлення моделі зуба в артикулятор,
кваліфікована робота зубного техніка, дотримання основних правил і норм моделювання.
Установка моделі коронки або зуба
Щоб руху нижньої щелепи не доставляли пацієнтові дискомфорту необхідно модель встановити в фізично правильному положенні. Визначають його за допомогою лицьової дуги, яку встановлюють на лицьовій частині пацієнта і виявляють співвідношення положення нижньої щелепи до шарнірної осі.
Щоб отримати відбитки зубної поверхні верхньої щелепи використовують артикулятор. У його простір спочатку переносять положення змодельованої верхньої щелепи.
Цей процес також відбувається за допомогою лицьової дуги, її встановлюють з використання «перехідного пристрою» з «прікусних виделкою» в артикулятор. Після необхідно визначити місце центральної оклюзії, і тільки потім моделі нижньої і верхньої щелеп з’єднують за допомогою прікусних блоків.
Потім відбувається регулювання суглобових кутів
При роботі з артикуляторами з моделюванням воском вирішальне значення має настройка артикулятора на індивідуальну функцію.
Домогтися комфортного руху суглобів і контакту зубів можна, якщо вдасться на моделі повністю повторити природне розташування і співвідношення горбків і фісур на оклюзійної поверхні. Обов’язково потрібно враховувати будову суглобів під час моделювання.
